Вірш до дня рідної мови

Закоханий по вуха в мову

Свою, вкраїнську, не чужу …

Щодня і в серці, і в розмові

Я її пильно стережу,

Бо, бач, повадились «зальотні»,

Яким «нєт мови, єсть язик»,

Назад вертати незворотне,

Де мову знов під черевик.

Хіба Іван спокійно влежить?!

Хіба про це мріяв Тарас?!

У Незалежній незалежно

Ліхтар конституційний згас.

Венеціани критикують

Закон «Про мови» – аж лящить!

На диво, їх провладні чують,

Народ, як у Тараса, спить.

Це – українське сьогодення,

Кагда язик мілєй всєво …

Коли минеться сіродення

І мова матиме різдво?!

 

Автор вірша – канд.філол. наук, доц. кафедри української мови та методики її навчання В.В. Денисюк