Поділитися новиною
Витоки та особливості вишитого «праписьма»
Українська вишивка – це вияв національної сутності особистості, втілення у візерунках на полотні ментальності народу, культурних цінностей, зв’язків між поколіннями.
Студенти, які навчаються на факультеті української філології, мають чудову можливість вивчати українську вишивку разом із членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, доцентом кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Мамчур Наталією Сергіївною.
Нещодавно на зібрання майстер-класу з вишивки «Український рушник» майстриня з радістю поділилася з першокурсниками власними знаннями й досвідом. Студенти дізналися про витоки вишитого «праписьма» – про найдавніші символи, якими щедро всіяні рушники та сорочки Уманщини – солярні хрестоподібні знаки, ромби, квадрати, зорі тощо. Пильним поглядом студенти-новачки роздивлялися розмаїття швів на старовинних сорочках, адже, як стверджують наукові джерела, не хрестикові техніки характеризують давню українську традицію. На занятті було спростовано стереотипи щодо древності вишиванок на чорному тлі, зображення маків чи інших реалістичних квітів – втілення естетичних смаків і різноманітних засобів для вишивання майстринь ХХ – ХХІ ст.
Зацікавлення у студентів викликали пояснення колористики традиційних вишиванок. Вишиття червоним по білому (червоний колір домінує на сорочках) – єднання матерії і духу, чорним по білому – втілення світотворення, а не фіксація трагічних подій у житті чи вияв скорботи власника вишиванки.
Ілюстрацією розповіді стали давні та реконструйовані рушники Східного Поділля, які зберігаються у фондах науково-дослідної лабораторії «Проблеми підготовки студентів-філологів до українознавчої роботи».
Запропонований майстер-клас із вишивання увиразнив творчу розмову про ниткові стібки національного символу України та налаштував студентів-філологів на серйозну українознавчу роботу.
Переглядів 108