Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною
      з Артемом Гончаруком на початку

      Йдеться про чудового Артема Гончарука (тепер – Артема Володимировича, звичайно!).

      Саме завдячуючи йому, а також його чудовим колегам Київської СЗШ №140 Байрак Олені Олегівні, Брижатій Наталії Іванівні, Никишаєву Данилу Олександровичу, Сидоренку Михайлу Дмитровичу, Хало Тетяні Володимирівні, Хутько Надії Володимирівні, директорці Семенюк Оксані Євгенівні, які підтримали його ідею і в усьому посприяли втіленню, – і відбувся цей захід.

      в залі під час зустрічі

      На початку зустрічі Артем Володимирович розповів історію свого знайомства з Мариною Степанівною: спочатку заочну – через книжку «Миколчині історії», – а потім “очну”, коли вступив на українську філологію до Уманського педуніверситету імені Павла Тичини.

      «Ми звикли, що письменники обов’язково мусять бути нещасними, їм мусить бути вже по 200 а то й більше років (так підручники пишуть), вони мають бути святими та недоторканними. А тут перед нами зовсім інша картина. Усміхнена, життєрадісна пані, яка одразу заполонила увагу учнів. Семикласники впізнають її, бо це ж її твір нещодавно читали на літературі», – такими враженнями Артем поділився потім.

      Після зустрічі

      Після зустрічі звучали цікаві небанальні питання від школярів. Відчувається, що, завдяки таким вчителям, діти тут – люблені, плекані, зацікавлені, мудрі й творчі.

      Радіємо і пишаємось!

       

      Марина Павленко

      " data-title="На запрошення нашого випускника">

      На запрошення нашого випускника

      Як же радісно, коли один з наших найкращих студентів стає вчителем (теж найкращим, не сумніваємось). І як зворушливо, що він ще й запрошує свою колишню викладачку (Марину Степанівну Павленко) на літературну зустріч уже зі своїми учнями!

      з Артемом Гончаруком на початку

      Йдеться про чудового Артема Гончарука (тепер – Артема Володимировича, звичайно!).

      Саме завдячуючи йому, а також його чудовим колегам Київської СЗШ №140 Байрак Олені Олегівні, Брижатій Наталії Іванівні, Никишаєву Данилу Олександровичу, Сидоренку Михайлу Дмитровичу, Хало Тетяні Володимирівні, Хутько Надії Володимирівні, директорці Семенюк Оксані Євгенівні, які підтримали його ідею і в усьому посприяли втіленню, – і відбувся цей захід.

      в залі під час зустрічі

      На початку зустрічі Артем Володимирович розповів історію свого знайомства з Мариною Степанівною: спочатку заочну – через книжку «Миколчині історії», – а потім “очну”, коли вступив на українську філологію до Уманського педуніверситету імені Павла Тичини.

      «Ми звикли, що письменники обов’язково мусять бути нещасними, їм мусить бути вже по 200 а то й більше років (так підручники пишуть), вони мають бути святими та недоторканними. А тут перед нами зовсім інша картина. Усміхнена, життєрадісна пані, яка одразу заполонила увагу учнів. Семикласники впізнають її, бо це ж її твір нещодавно читали на літературі», – такими враженнями Артем поділився потім.

      Після зустрічі

      Після зустрічі звучали цікаві небанальні питання від школярів. Відчувається, що, завдяки таким вчителям, діти тут – люблені, плекані, зацікавлені, мудрі й творчі.

      Радіємо і пишаємось!

       

      Марина Павленко

      29.02.2024

      Переглядів 105