Поділитися новиною
Власне, як пояснила керівниця літоб’єднання Марина Степанівна Павленко, все починалось із домашнього завдання, запропонованого ще попереднього разу учасником літоб’єднання Артемом Гончаруком: «АнтиЧервона Шапочка». Але, оскільки зустріч збіглась з «Тичининськими днями», а Павло Тичина має в своєму доробку вірш про Червону шапочку («Ми кажемо…»), і той вірш, якщо знайти його маловідоме продовження, – набуває зовсім інших – «соціалістичних» (як це було властиво Поетові) – сенсів, – то цілком логічно в цьому контексті скористатись словами іншого поета Василя Слапчука й сказати «Тичина й АнтиТичина».
У результаті й отримали тему зустрічі: «АнтиЧервона Шапочка» і «Тичина й АнтиТичина». Говорити було про що. Тож склався змістовний полілог.
Марина Степанівна почала з мінілекції про Павла Тичину: про його численні таланти і суперечності («АнтиТичина»), і все ж таки – про його незаперечний внесок у те, що маємо сьогодні Україну й українську мову.
А продовжили Наталя Кучеренко (її фраза «складаю пазли твого обличчя» присутніх просто зачарувала), Діана Кушнір (вона сьогодні тішила всіх романтичними текстами), Анастасія Хлистік (заінтригувала всіх детективом-жахастиком за участі вбивці під іменем «Червона шапочка»), Світлана Швець (як завжди, зачарувала присутніх популяризацією чужих віршів, а не власних), Галина Карабань (в неї цей раз була елегійна лірика) і Маріна Щетько (з цікавезною прозою, між іншим!).
Завершити хотілося б словами вже згаданого Василя Слапчука з його поеми «Новенький ровер старенького пенсне»:
«Антитеза неможлива
без тези.
Кого б цікавив
Антитичина,
якби не було Тичини?»
Це означає, що Тичина – невичерпний, він – назавжди.
А літоб’єднання тим часом теж рухається далі. Колективно придумали тему наступного домашнього завдання («ПостЗима або Зима кольору шоколаду» і – вперед, до нових творчих звершень!
Ім’я Павла Тичини – зобов’язує і надихає!
Марина Павленко
" data-title="«Тичина й АнтиТичина» (До дня народження Поета)">«Тичина й АнтиТичина» (До дня народження Поета)
У суботу 20 січня відбулось онлайн-засідання літературного об’єднання імені Миколи Бажана, присвячене дню народження «патрона» нашого університету Павла Тичини.
Власне, як пояснила керівниця літоб’єднання Марина Степанівна Павленко, все починалось із домашнього завдання, запропонованого ще попереднього разу учасником літоб’єднання Артемом Гончаруком: «АнтиЧервона Шапочка». Але, оскільки зустріч збіглась з «Тичининськими днями», а Павло Тичина має в своєму доробку вірш про Червону шапочку («Ми кажемо…»), і той вірш, якщо знайти його маловідоме продовження, – набуває зовсім інших – «соціалістичних» (як це було властиво Поетові) – сенсів, – то цілком логічно в цьому контексті скористатись словами іншого поета Василя Слапчука й сказати «Тичина й АнтиТичина».
У результаті й отримали тему зустрічі: «АнтиЧервона Шапочка» і «Тичина й АнтиТичина». Говорити було про що. Тож склався змістовний полілог.
Марина Степанівна почала з мінілекції про Павла Тичину: про його численні таланти і суперечності («АнтиТичина»), і все ж таки – про його незаперечний внесок у те, що маємо сьогодні Україну й українську мову.
А продовжили Наталя Кучеренко (її фраза «складаю пазли твого обличчя» присутніх просто зачарувала), Діана Кушнір (вона сьогодні тішила всіх романтичними текстами), Анастасія Хлистік (заінтригувала всіх детективом-жахастиком за участі вбивці під іменем «Червона шапочка»), Світлана Швець (як завжди, зачарувала присутніх популяризацією чужих віршів, а не власних), Галина Карабань (в неї цей раз була елегійна лірика) і Маріна Щетько (з цікавезною прозою, між іншим!).
Завершити хотілося б словами вже згаданого Василя Слапчука з його поеми «Новенький ровер старенького пенсне»:
«Антитеза неможлива
без тези.
Кого б цікавив
Антитичина,
якби не було Тичини?»
Це означає, що Тичина – невичерпний, він – назавжди.
А літоб’єднання тим часом теж рухається далі. Колективно придумали тему наступного домашнього завдання («ПостЗима або Зима кольору шоколаду» і – вперед, до нових творчих звершень!
Ім’я Павла Тичини – зобов’язує і надихає!
Марина Павленко
Переглядів 153
